Тема 6. Фінансові інструменти та сфера їх застосування

 

Ф’ючерсні контракти – це угода між продавцем (покупцем) фінан-сових інструментів, з одного боку, і кліринговою палатою ф’ючерсної біржі, з іншого, про поставку (прийняття) певної кількості базових активів за уз-годженою вартістю на конкретну дату у майбутньому. Ф’ючерсні угоди укла-даються між двома сторонами, однією з яких завжди є клірингова (розра-хункова) палата ф’ючерсної біржі, що виконує роль гаранта здійснення всіх контрактів. При цьому виникають наступні зобов’язання: покупець обіцяє роз-рахунковій палаті сплатити вартість ф’ючерського контракту; розрахункова палата обіцяє сплатити вартість ф’ючерського контракту продавцю актива; продавець обіцяє розрахунковій палаті поставити актив по ф’ючерському конт-ракту; розрахункова палата обіцяє покупцю поставити актив за ф’ючерський контракт.

Активом при укладанні ф’ючерських контрактів є: сільськогоподарська продукція: пшениця, цукор, кукурудза, горох, гречка, зерно, кава, тварини тощо; природні ресурси: нафта, газ, вино, граніт, срібло, золото, вугілля, бензин; іноземна валюта; цінні папери з фіксованим доходом (облігації, век-селя); ринкові індекси.

Мінімальні зміни у ціні ф’ючерсу – крок ціни називається тіком (tіск). Тік має стандартну вартість у грошовому виразі для кожного типу ф’ю-черсних контрактів. Знаючи, на скільки тіків змінилася ціна ф’ючерсу за день, а також вартість одного тіка, можна обчислити суму прибутків чи збит-ків, які отримано за відкритою ф’ючерсною позицією.

Ф’ючерсні контракти виконують дві важливі функції. По-перше, тор-гівля ф’ючерсами створює механізм для проведення операцій хеджування ризику, пов’язаного з несприятливими змінами цін на спотовому ринку. По-друге, ф’ючерси дозволяють біржовим спекулянтам гарантувати свої прог-нози і здійснювати спекулятивні операції з метою отримання доходу від різ-ниці у цінах.

Розрізняють два види операцій з ф’ючерськими контрактами: спеку-ляція – мета придбати дешевше, продати –дорожче; хеджування – це операції, які забезпечують захист від ризику.

Придбання ф’ючерського контракту називається “відкриттям довгої позиції”. Продажа ф’ючерського контракту називається “відкриттям короткої позиції”.

Перевагами ф’ючерсних контрактів є доступність ф’ючерсної торгів-лі для всіх учасників ринку з огляду на невисокий рівень початкової маржі, наявність гарантії виконання всіх контрактів з боку клірингової палати, мож-ливість дострокового виходу з контракту укладанням протилежної угоди. Знач-ною перевагою ф’ючерсів є їх висока ліквідність, яка забезпечується за рахунок організації щоденної біржової торгівлі. Крім того, необов’язковість реальної поставки згідно з ф’ючерсним контрактом можна віднести до пе-реваг, оскільки існує можливість вибору – здійснювати поставку базових ак-тивів чи ні. Достатньо низька вартість угод порівняно із сумами контрактів також дає переваги учасникам ф’ючерсної торгівлі. Біржовий характер тор-гівлі дозволяє формувати ціни ф’ючерсних контрактів під впливом попиту та пропозиції на ринку, що виключає можливість диктату з боку якогось одного учасника угоди, ф’ючерсні контракти багато в чому переважають будь-які інші фінансові інструменти, але водночас не позбавлені недоліків.

Недоліком ф’ючерсних контрактів є зниження доходності грошових коштів, котрі вкладені на депозитний рахунок брокера як гарантійні внески. Здебільшого на ці кошти не нараховуються відсотки і у разі значних обсягів ф’ючерсних операцій зниження загального рівня доходності може бути відчутним. Використання цінних паперів якзастави допомагає частково вирішити цю проблему, додаткова маржа вноситься лише у вигляді грошових коштів, повністю уникнути зниження доходів неможливо. Короткостроковий характер ф’ючерсних контрактів не дозволяє ефективно хеджувати ризики, які виникають при проведенні середньо- та довгострокових фінансових опе-рацій. Для хеджування таких ризиків за допомогою ф’ючерсів необхідно кілька разів проводити ф’ючерсні операції, а це потребує значних витрат. За-галом необхідність проведення спеціальних досліджень, необхідність дотри-мання термінів, сум ітипів ф’ючерсних контрактів потребам хеджерів, зни-ження доходності ускладнюють процес хеджування ф’ючерсами.

Опціон – це угода, яка надає покупцеві право, але не зобов’язання на купівлю (продаж) базових активів зафіксованою ціною протягом деякого періоду у майбутньому або на визначену наперед дату в обмін на опціонну премію. Предметом купівлі-продажу опціонів можуть бути різноманітні базо-ві активи: валюта, акції, індекси, цінні папери, кредити, ф’ючерсні контракти.

Опціон може бути виконаний лише за тією ціною, яка зафіксована при укладанні угоди. Ця ціна називається ціною виконання опціону, або ці-ною страйк. Залежно від умов виконання вирізняють два типи опціонів: американський та європейський. Опціон американського типу може бути ви-конаний у будь-який день протягом зазначеного періоду часу. Для опціону європейського типу фіксується конкретна дата його виконання. Назви опціо-нів не пов’язані з географічним місцем укладання угоди. У міжнародній прак-тиці більшого поширення набули опціони американського типу як гнучкіші та зручніші для покупців.

Залежно від типу операції (купівля чи продаж), право здійснення якої надано в угоді, розрізняють опціон продажу – PUT (пут) і опціон купівлі – САLL (кол). Опціон РUТ надає покупцеві опціону право продати обумовлену у контракті кількість базових активів у визначені терміни за ціною виконання або відмовитися від продажу. Опціон РUТ захищає від зниження цін на активи. Опціон САLL надає право купити обумовлену кількість базових активів у визначені терміни за ціною виконання або відмовитись від купівлі. Опціон САLL захищає покупця від підвищення цін.

З точки зору доходності цінні папери можна поділити на такі види:

1) звичайні (прості) акції підприємств (common stock);

2) цінні папери з фіксованим доходом ( fixed income securities);

3) опціоні (стандартизовані) та їх різновиди (standardized listed options, SLO).

4) ф’ючерсні контракти (futures).

На практиці акції окремих акціонерних показників оцінюються за до-помогою системи показників, які умовно можна поділити на три основні групи.

1. Узагальнюючі показники:

– капіталізована вартість акцій показує сумарну реальну ринкову вартість акцій акціонерного товариства:

 

                (1.13)

 

де КВА – капіталізована вартість акцій, КА – кількість акцій у ста-тутному фонді, РВ – ринкова вартість акції;

– балансова вартість одної акції показує забезпеченість кожної емі-тованої акції капіталом акціонерного товариства:

 

                (1.14)

 

де БВ – балансова вартість акції, АК – балансова вартість акціонер-ного капіталу, Р – розмір резервного (страхового) фонду;

– віддача акціонерного капіталу:

 

              (1.15)

 

де П – сума чистого прибутку, ПК% – відсотки за користування по-зичковими коштами;

– співвідношення ринкової та балансової вартості однієї акції:

 

                 (1.16)

 

де СА – коефіцієнт співвідношення.

2. Показники доходності:

– прибуток на одну акцію показує величину чистого доходу акціо-нерного товариства на одну емітовану акцію:

 

               (1.17)

 

де ПА – величина прибутку на акцію;

– дивідендна віддача акції показує розмір доходу, що виплачується у вигляді дивідендів акціонерам підприємства по відношенню до ринкової вар-тості акції:

                (1.18)

 

де ДВ – дивідендна віддача акції, Д – величина дивіденду;

– коефіцієнт “ціна–доход” показує зв’язок між ринковою вартістю акції та доходом, який вона приносить:

 

                 (1.19)

 

де КЦД – коефіцієнт “ціна–доход”;

– коефіцієнт платіжності показує, яка частина прибутку випла-чується у вигляді дивідендів:

                 (1.20)

 

де КП – коефіцієнт платіжності;

– коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій дає змогу оці-нити забезпеченість привілейованих акцій чистими активами емітента:

 

                 (1.21)

 

де КЗ – коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій, ЧА – чисті активи товариства, КПР – кількість емітованих привілейованих акцій.

– рентабельність акціонерного капіталу за чистим прибутком показує скільки чистого прибутку припадає на 1 грн ринкової вартості акціо-нерного товариства:

                (1.22)

 

де Rп – рентабельність за прибутком;

– рентабельність акціонерного капіталу за виручкою показує суму виручки, що припадає на 1 грн вартості акціонерного товариства:

 

              (1.23)

 

де Rв – рентабельність акціонерного капіталу за виручкою, В – виручка.

3. Показники обігу:

– коефіцієнт ліквідності акцій характеризує можливість продажу акцій конкретного емітента:

 

               (1.24)

 

де КЛА – коефіцієнт ліквідності акцій, ОП – обсяг пропозиції акцій, ОПР – реальний обсяг продажу акцій;

– коефіцієнт “пропозиція–попит” показує співвідношення цін про-позиції та попиту:

 

               (1.25)

 

де КПП – коефіцієнт “пропозиція–попит”, Цпр – ціна пропозиції ак-цій, Цпоп – ціна попиту акцій;

– коефіцієнт обігу акцій визначає обсяг обігу акцій конкретного емітента:

                (1.26)

 

де КОБ – коефіцієнт обігу акцій.

Для характеристики інвестиційної привабливості облігацій на прак-тиці використовуються наступні види показників:

– прямий доход на облігацію показує залежність доходу на акцію від норми відсотка та її ринкової вартості:

 

           (1.27)

 

де ДО – прямий доход на облігацію, О% – відсоток за облігацією, НВО – номінальна вартість облігації, ОР – обсяг реалізації облігацій;

– ціна конверсії – ціна, за якою облігація може бути конвертованою в акцію;

– конверсійна премія – показує вигоди або збитки при конвертації облігації у акції:

               (1.28)

 

де КП – конверсійна премія, РВ – ринкова вартість акції, ЦК – ціна конверсії облігації;

– коефіцієнт конверсії – показує кількість акцій, які отримає інвес-тор в обмін на облігацію:

                (1.29)

де КК – коефіцієнт конверсії.